Польський «Люблін» став володарем Кубка виклику-2024/25, третього за статусом волейбольного єврокубка серед чоловіків. У фінальному протистоянні очолювані італійцем Массімо Ботті поляки перемогли італійську «Чивітанову». «Люблін» програв матч-відповідь на тай-брейку, але підняв кубок над головою завдяки домашній перемозі 3:1. Ключовим виявився затяжний третій сет поєдинку в Італії, який поляки після двох програних перших партій вирвали на більше-менше 38:36.
«Чивітанова» (Італія) – «Люблін» (Польща) – 3:2 (27:25, 25:21, 36:38, 20:25, 15:7)
Перший матч – 1:3
«Чивітанова»: Бонінфанте (5), Боттоло (20), Чіненієзе (12), Дірліч (6), Ґарджуло (1), Госсейн Хасанзаде (4), А. Лаґумджія (15), Лоппкі (1), А. Ніколов (24), Ордуна, Подрощанін (9), Теноріо, Баласо (л), Бісотто (л). Тренер – Джампаоло Медеї
«Люблін»: Коменда (3), М. Савіцкі (14), М. Маліновскі (14), Леон (25), Ґрозданов (8), Талес Осс (л) – старт; Чирек (л), Ф. Маккарті (2), Сасак (10), Новаковскі (4), Вахнік (1), Слотарскі (1), Заяц (1). Тренер – Массімо Ботті
Найкориснішим гравцем другого фінального матчу визнаний волейболіст команди-переможниці Маттія Боттоло. Правда, особливої радості йому це визнання не принесло.
Польський клуб здобуває Кубок виклику вдруге поспіль і втретє в історії. Торік трофеєм володіла «Варшава», а MVP фіналу був визнаний українець Юрій Семенюк. У 2012-му Кубок виклику вигравала AZS «Честонхова».
Італійські клуби вже два роки поспіль поступаються у фіналах, але взагалі їх домінування у Кубку виклику чи Кубку ЄКВ, як трофей іменувався у 1980-2007 роках, тотальне: представники Італії опинялися на вершині 28 разів і ще 18 разів грали в фіналах. Найчастіше Кубком виклику володіла італійська «Модена» - п’ять разів (1983, 1984, 1985, 2004, 2008). «Чивітанова», яка вигралава трофей чотири рази (2001, 2005, 2006, 2011) втратила гарну нагоду порівнятися з земляками. Також чотири кубки здобував «Тарвізіо» (1991, 1993, 1998, 2003).
Для порівняння: найближчими переслідувачами італійців є москалі, які зі своїх п’яти кубків два здобули ще в совєцькі часи («Автомобіліст» Лєнінґрад), а ще три – в довоєнну епоху.
Всього Кубок виклику здобували клуби з дев’яти країн. |
