На превеликий жаль, свій довгий турнірний шлях на Всесвітній Універсіаді чоловіча збірна України завершила на мінорній ноті. Опинившись за крок від п’єдесталу пошани, вона так і не спромоглася його зробити, спочатку поступившись у півфіналі Ірану, а потім, у матчі за бронзові медалі, Японії…
ЯПОНІЯ – УКРАЇНА – 3:1 (25:22, 21:25, 25:22, 25:21)
Не можна сказати, що наші волейболісти виявилися неготовими до цього відповідального протистояння психологічно. Навпаки, їхні очі палали бажанням реабілітуватися за півфінальне фіаско від Ірану. Однак саме це бажання, схоже, зіграло з ними злий жарт. Як кажуть, «перегоріли». Намагаючись виконувати всі технічні елементи якнайкраще, насправді в них виходило не ліпшим чином. Звідси – помилки і додаткова можливість для суперників взяти чергове очко. Звідси ж – і чергова спроба Угіса Крастіньша змінити малюнок гри засобом швидких замін. І якщо врятувати першу партію вже не вдалося, то в другій поява на майданчику Євгена Кисилюка і Дмитра Долгополова спрацювала якнайкраще. Перший із них відзначився серією точних ударів, а другий допоміг налагодити прагматичну розпасовку. Це дозволило на повну включитися Максиму Дрозду та Олегу Шевченку. І поки японці намагалися підлаштуватися під нову манеру дій українців, ті завершили другий сет на власну користь.
Взагалі, щодо команди Японії, то вона аж ніяк не виглядала непереможною. Проте куражу і по-справжньому самурайської самовідданості цим «самураям» точно не бракувало. І саме на цьому куражі їхні лідери, образно кажучи, спіймали вдачу за хвіст у третій партії. Принаймні, чи не кожен удар Тахакіко Імамури якимось дивом оминав і блок, і руки приймаючих гравців України. Не набагато гірше це виходило у Цубаші Хісахари, тож у підсумку перший із них записав до свого активу одразу 25 очок, а другий – 15.
На жаль, зупинити цей зухвалий «обстріл» японських лідерів підопічним Угіса Крастіньша вдавалося лише епізодично. В той же час далеко не все виходило в Олега Плотницького, хоча він, як і Максим Дрозд, набрав у підсумку 15 очок. По 11 додали до них Шевченко і Кисилюк. І все ж невеличка очкова перевага постійно була на боці суперників. І переломити хід боротьби вже не допомогли навіть чергові заміни.
Мусимо констатувати, що, в цілому, у протистоянні за бронзові медалі українським волейболістам трохи не вистачило елементарного везіння. Буквально 2-3 моменти у третьому і четвертому сетах, повернися пані Фортуна обличчям до «синьо-жовтих», могли докорінно все змінити. Проте, хоч як прикро, цього не сталося. І все ж давайте подякуємо нашим хлопцям за хороші, загалом, виступи на турнірі. Вони справді боролися до останнього. Та не пощастило… |
